Новогригорівка, Арбузинський район, Миколаївська область

КАЗКИ РОСТІ

1 місце у конкурсі "Урок казки" в номінації "Казкова країна"



КАЗКИ РОСТІ 

 

ВОДА

Був, жив, з життям  дружив  один чоловік, Самсон Потапович, який дуже любив риболовлю. І от одного разу, коли чоловік в піднесеному настрої ішов на свою улюблену рибалку, він побачив, що перед ним розкинувся вид на кип’ячу від неспокою воду.  Одна хвиля зливалась із другою, друга з третьою, дивовижа заблукала між водами, речі незвичні злякали знаного рибалку. Потім з’явився образ старого чоловіка з вусами, весь він був немов з води. Подивився він на Потаповича своїми безкраїми очима і повідомив:  «Добрий чоловіче, я -  бог Води, допоможи мені. Побачив я, як ви чудово живете тут на Землі і створив у підводному світі таке ж містечко, але потім щось пішло не так… А взагалі, чому я тобі розповідаю. Ходімо, краще один раз побачити, ніж сім разів почути».

І понесло знаного рибалку Самсона  у підводний світ, в якому він, до речі, вільно дихав і дійсно  бачив людей, які все роблять однаково.

Здивувало рибалку те, що в містечку всі вулиці, дерева, кущі, квіти  і будинки були схожі один на одного як дві краплі води. Насамперед наш мандрівник підійшов до місцевих рибалок, тому що рибалка рибалці друг, помічник і в скруті рятівник.

Самсон Потапович скористався паролем всіх рибалок світу: «На що ловиш, друзяко».

Відповідь прозвучала також звична: «На хробака», але відповіли всі рибалки неначе одним  голосом і одночасно. Трохи поспостерігавши за тим, як рибалки в одну і ту саму мить витягували однакову рибу, Потапович  зголоднів.

Прийшовши у місцеве кафе, він замовив єдину у меню страву «Капустьоль». Це була страва з великої кількості капусти, приправленої капустяним настоєм і прикрашеної зеленими листочками капусти, яку  куштували всі відвідувачі закладу.

Провівши ніч у дивному містечку, на ранок Самсон Потапович змайстрував собі вудочку і пішов рибалити. Місцеві були дуже здивовані тим, що в нового рибалки була вудка не така, як у всіх, та й рибу він ловив різну. Жителі містечка звернулися до бога Води: «Що за диво дивне?» І тоді всі зрозуміли, що створюючи містечко, подібне до земного, бог Води забув врахувати різноманітність і неповторність кожного подиху на Землі.

Так знаний рибалка Самсон Потапович врятував підводне містечко від одноманітності. Бо всі почали повторювати за ним творити неповторне!

 

КРАПЛИК

На далекій, схованій серед густого лісу галявині, жив балакучий краплик. Його улюбленою справою було розповідати цікаві історії з власного життя, яке було переповнене казковими незвичними пригодами:

-Привіт! Мене звати Краплик. Я живу на прекрасній галявині і встигаю зробити дуже багато корисних справ. Поряд зі мною живуть мої братики і сестрички. Ми, маленькі краплики, даємо змогу хлопчикам зранку швидше намочити ноги, ми допомагаємо комахам напитися води, а дівчаткам вмити свої ніжні личка.  А тоді  ми  летимо в подорож на хмаринку і тут починається найцікавіше. Коли ми прилітаємо, кожному видається водяний піджачок, парова шляпа і краплинкове взуття. Потім нас збирають за величезним столом, де кожен розповідає про свій ранок. Потім  з’являється  головна краплинка. Вона оголошує тишу і починає розказувати нам про обов’язки на наступний ранок і правила повернення на галявину, назад на землю . Через день-два нам видають парашути і ми летимо на Батьківщину, де у кожного своя дорога. Ось таке моє цікаве і захоплююче життя, сподіваюсь, вам сподобалося. А веселих і дивовижних історій у мене ще дуже-дуже багато.

Так щоранку балакучий краплик, просинаючись на пелюсточці квітки, починав розповідати свої дивовижні і веселі історії.

 

КРАЇНА РУДОГО ЛЮСТЕРКА 

Жили були добрі сусіди: Філіжанка і Чашиха, Вилка і Вилок, а також їхні друзі Тарілка і Тарілець. Жили вони в крайні Рудого Люстерка. Володарем цієї країни був пан Стілець. Одного разу вельмишановний пан Стілець разом з нечисленними, але дружніми мешканцями країни був запрошений на одне з найбільших свят країни Рудого люстерка - День народження пані Чашихи. Господиня , як завжди, була заклопотана приготуванням смачного обіду, родзинкою якого був королівський торт до чаю.

Гості прийшли вчасно і принесли чудові подарунки. Володар країни вельмишановний пан Стілець подарував найулюбленішу мрію пані Чашихи - пухнастого зайчика. Добрі друзі Тарілка і Тарілець принесли велетенський букет липового цвіту, а давні сусіди Вилка і Вилок подарували різнокольорові, Мов веселка, цукрові кульки. Та головний подарунок, срібну чайну ложечку, мала подарувати сестра пані Чашихи мадам Філіжанка. Всі гості завмерли в очікуванні, адже такого чуда, як срібна чайна ложечка, ніхто з мешканців країни Рудого Люстерка дотепер не бачив. Мадам Філіжанка зі сльозами звернулась до запрошених. Вона вже цілу годину намагалась знайти довгоочікуваний подарунок, який точно поклала біля ліжка. Знаючи її недобру звичку все на світі забувати, всі присутні кинулись на пошуки подарунка.

Свято було врятовано: маленька срібна ложечка дійсно лежала біля ліжка, але у пані Чашихи. Гості з полегшенням милувалися дивним дивом - маленькою срібною чайною ложечкою, яка дивовижно виблискувала на сонці, а щаслива пані Чашиха запрошувала усіх до святкового столу.                    2012р.



Создан 23 дек 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником

Интернет реклама

Баннер